Путін і Пригожин. Як їхні стосунки показували суть російської влади

Стосунки Володимира Путіна та Євгена Пригожина можуть багато розповісти про те, як влаштована влада в Росії. Зрощення силових структур та криміналу, ймовірно, відбувалося на всіх етапах розвитку і Радянського союзу, і Росії.

Однак лише за Путіна та Пригожина воно досягло такого рівня, при якому саме існування режиму опинилося залежним від приватної нелегальної структури та її успіхів на війні. Без Пригожина влада Кремля може здатися монолітнішою, але навряд чи ця пауза, в якій Путін контролює монополію на насильство, виявиться довгою.

Кримінальна столиця. Де все починалося

Спецслужби вербували собі агентів зі світу злочинців, які вирішували нетривіальні завдання для органів, а злочинці, спираючись на спецслужби, багатіли і позбувалися конкурентів.

Під час розпаду Радянського Союзу кримінальний світ на деякий час переміг. Спецслужби почали відвойовувати свої позиції лише з поверненням Володимира Путіна до Кремля.

І Путін і Пригожин — вихідці з Петербурга, міста як трьох революцій, так і "кримінальної столиці", як її називали на межі століть у Росії. Пригожина засудиили за крадіжку та розбій на 13 років. Обставини злочину Пригожина були такі: три бандити накинулися на жінку ззаду, схопили за шию, душили, після чого зняли сережки та чоботи. У 1990-му році він вийшов із в'язниці.

Обставини знайомства Путіна та Пригожина точно не відомі. Однак очевидно, що їхні стосунки зав'язалися невдовзі після того, коли один був кримінальним злочинцем, який нещодавно звільнився, а інший, повернувшись зі скромної місії КДБ у Німеччині, шукав свій шлях у політиці.

У середині 90-х Пригожин відкрив ресторан "Стара митниця", де зустрічалися кримінальні авторитети, що швидко багатіли, і куди ходив перший мер Санкт-Петербурга Анатолій Собчак, помічником якого був Володимир Путін.

З того часу справи у Пригожина пішли вгору. Він відкриває мережу ресторанів у Петербурзі, які відвідують світові політики.

Є фотографія, на якій Пригожин особисто обслуговує вечерю Путіна та Джорджа Буша-молодшого. Напевно, з того часу його починають називати "кухарем Путіна". Для людини з КДБшним минулим, яка боїться потенційного замаху, дуже важливо довіряти тому, хто контролює її їжу. А контролювати людину через її кримінальне минуле — стиль Володимира Путіна. Він знає провини людей і таким чином тримає їх на короткому повідку.

З того часу Євген Пригожин став людиною, яка виконує найбільш нетривіальні і темні бажання Кремля, з якими чомусь не справлялися спецслужби.

Серед іншого Пригожин, наприклад, створив медіаімперію, яка займалася дезінформацією всередині та поза Росією, найчастіше вигадуючи такі дикі версії та факти, на які не могла наважитися навіть кремлівська пропагандистська машина.

З розвитком соцмереж Пригожин винайшов "фабрику тролів", яка спочатку випробувала себе на дискредитації російських опозиціонерів та публікації нескінченної кількості коментарів. Багато хто сходився на тому, що головне ноу-хау Пригожина полягало не в просуванні якихось конкретних ідей, а в тому, щоб за завданням Кремля посіяти серед росіян думку, що правди не існує, що її марно шукати. Досягнувши цього досить значного результату, Пригожин і Кремль перейшли до нової політики — якщо правди не існує, то "правда" може бути реалізована у владі за допомогою сили.

Після революції гідності в Україні ЗМІ дізналися про воєнізовану групу, яку незабаром почали називати ПВК "Вагнер" (за прізвиськом — чи позивним — колишнього офіцера ГРУ РФ Дмитра Уткіна, чиє ім'я також є серед пасажирів в авікатастрофі). Вони підтримували проросійських сепаратистів у Криму та на Донбасі. Однак тоді Кремль не наважився на повномасштабну війну на сході України та перейшов на війну в Сирії.

Сирійський конфлікт, який, за коментарями багатьох російських політиків, був потрібен для відволікання російської аудиторії від війни на Донбасі та демонстрації успіхів за відносно незначних зусиль з боку Росії, став новою можливістю для Пригожина.

Саме тоді ПВК "Вагнер" став одним із символів міжнародної політики Москви. А жорстокість "вагнерівців" у Сирії, наприклад, публічна акція з обезголовленням, шокувала світ.

За півтора роки війни в Україні статус Євгена Пригожина всередині російської вертикалі кілька разів кардинально змінювався.

Ще навесні 2022 року російська влада наполягала: держава не має ні до Пригожина, ні до створеної ним групи "Вагнер" жодного стосунку. Це не дивно — з формального погляду такі збройні формування є незаконними. Але вже влітку у державних ЗМІ, які роками цуралися теми ПВК, почали з'являтися повідомлення про те, що найманці, зібрані петербурзьким бізнесменом, беруть участь у війні.

Потім Пригожин, не приховуючи свого обличчя, почав об'їжджати російські колонії та вербувати ув'язнених для відправки в Україну — тих, хто погодився, милував особисто Володимир Путін. Восени прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, який неодноразово заперечував зв'язок Кремля з "Вагнером", назве Пригожина людиною, яка "душею вболіває за те, що відбувається".

У листопаді в Петербурзі з помпою відкрився "ЧВК Вагнер-центр". Одночасно розвивалася історія з публічною карою ексув'язненого Євгена Нужина, який повернувся з полону, а до цього вступив у "Вагнер". Зброєю вбивства стала кувалда, яку найманці зрештою зробили своїм символом. "Не наша справа", - відреагували тоді в Кремлі.

При цьому поведінка самого Пригожина сильно відрізнялася від того, як поводилися інші ключові персонажі повномасштабного вторгнення. З того часу, як влада та ЗМІ перестали приховувати факт існування ПВК "Вагнер", бізнесмен дедалі різкіше критикував кадрових військових армії РФ.

Минулої осені, коли російські війська після контрнаступу України зазнали чутливої поразки в Херсонській та Харківській областях, Пригожин був одним із найрізкіших критиків командування Збройних сил РФ. Взимку автор ПВК "Вагнер" почав відкрито скаржитися на те, що керівництво Міністерства оборони відмовляється визнавати заслуги найманців у боях на сході України. У лютому він прямо звинуватив військове керівництво в тому, що його людям нібито не видають достатньо боєприпасів для наступу, а навесні навіть погрожував вивести своїх бійців із Бахмута, якщо йому не дадуть снаряди.

У Кремлі цей конфлікт Пригожина із військовими не коментували. Але, зважаючи на все, зрештою стали не на бік "Вагнера". На початку літа стало відомо, що влада вимагатиме у всіх формувань, що воюють в Україні, підписати офіційний контракт з армією. Пригожин, для якого це означало б фактичну втрату контролю над ПВК, заявив, що цього робити вагнерівці не будуть.

Ситуація остаточно вийшла з-під контролю у ніч проти 23 червня. Тоді Пригожин звинуватив Сергій Шойгу в тому, що він наказав завдати ударів по польових таборах "Вагнера" (жодних доказів, що такий удар справді відбувся, немає). Після цього він оголосив "марш справедливості" на Москву.

Співрозмовники ВВС та інших ЗМІ тоді пояснювали такий відчайдушний крок тим, що в бізнесмена "поїхав дах" і таким чином він намагався привернути увагу Володимира Путіна на тлі свого конфлікту з військовими.

ФСБ відкрила проти Пригожина справу за фактом організації збройного заколоту. Володимир Путін у спеціальному зверненні прямо назвав Пригожина (хоч і не називаючи його імені) зрадником, який завдав країні удару в спину, і пообіцяв, що всіх учасників бунту покарають.

Але вже надвечір 24 червня ситуація несподівано вирішилася. Пригожин зупинив колону і пішов із Ростова. У Кремлі оголосили, що бізнесменові та іншим вагнерівцям дадуть "піти" до Білорусі, а решті бійців запропонують підписати контракти з армією чи повернутися додому.

Декілька днів місцеперебування Пригожина залишалося загадкою. А потім з'ясувалося, що 29 червня Путін особисто зустрівся з Пригожиним та іншими командирами Вагнера.

Президент РФ потім стверджував, що під час розмови пропонував бійцям служити під керівництвом одного із командирів і ті нібито погоджувалися, але сам Пригожин казав, що такий варіант їм не підходить. У розмові з ВВС співрозмовники з ПВК "Вагнер" теж говорили, що переходити під контроль армії "вагнерівці" не хочуть.

На фронт до України найманці Пригожина так і не повернулися. Але й вигнання бізнесмена з Росії, зважаючи на все, не сталося. Два останні місяці ЗМІ майже у щоденному режимі стежили за тим, як літаки, пов'язані з Пригожиним, курсували між Мінськом, Петербургом та Москвою.

Після заколоту Володимир Путін уперше підтвердив, що гроші на ПВК "Вагнер" Пригожин отримував через держконтракти. "Хочу, щоб ми всі знали про це. Утримання усієї групи "Вагнер" повністю забезпечувалося державою, з Міністерства оборони, з державного бюджету, ми повністю фінансували цю групу", — заявив президент РФ.

Хоча жодних законних підстав для цього не було: приватні військові компанії, збройні формування у Росії заборонені. А добровольчі батальйони були узаконені лише у листопаді минулого року і лише як підконтрольні Міноборони структури.

Прокремлівський пропагандист Дмитро Кисельов говорив в ефірі російського федерального телебачення, що ПВК "Вагнер" отримала через держконтракти "під трильйон" рублів.

Таким чином розкрилося багатьом давно очевидне: говорити можна одне, а робити цілком протилежне. Це головна навичка, яку приніс у владу президент Володимир Путін. Це те, в чому Кремль та Пригожин доповнювали один одного.

У історії Росії не вперше виконавці жорстоких кремлівських рішень у результаті самі стають страченими чи репресованими.

Так само влаштовано парадоксальний ланцюг російських репресій. Спочатку влада придушує російське суспільство, а коли в країні справи починають йти погано, Кремль шукає винних вже у своєму середовищі. Тому варто чекати на нові вбивства і зачистки серед російської еліти.