"Чекає листів". 20 місяців полону Максима Буткевича, правозахисника, ексжурналіста ВВС

10 березня 2024-го буде рік, як так званий суд "ЛНР" виніс вирок українському правозахиснику Максиму Буткевичу - 13 років позбавлення волі.

Вже 20 місяців ексжурналіст ВВС перебуває у російському полоні.

Нещодавно Максима у колонії суворого режиму №2 в окупованій Луганщині відвідав адвокат і батьки українського правозахисника отримали інформацію про нього.

"Адвокат сказав, що у нього зараз все більш-менш нормально (у порівнянні з СІЗО), наскільки це може бути нормально у такій ситуації. Йому нарешті дозволили листування, але лише в межах Росії. Раніше і це було під забороною", - говорить ВВС Україна матір Буткевича Євгенія.

Друзі відправили йому перші листи. Сподіваються, що вони до нього дійдуть. Але це може зайняти кілька місяців.

Максим розповів, що не отримав передачу, яку Україна за домовленістю з російською стороною відправила українським військовополоненим напередодні новорічних свят. Разом з передачею Буткевич не отримав і листа від батьків.

Російська сторона передачі взяла, але так і не підтвердила, що віддали полоненим.

У грудні 2023 український омбудсмен Дмитро Лубінець повідомляв, що обмін посилками відбувся. Для українських військовополонених тоді передали теплі речі, взуття, предмети гігієни.

Проте Максим Буткевич не отримав нічого.

"У колонії Максиму дозволили користуватися бібліотекою, що раніше теж було під забороною. Він сказав адвокату, що там хороший колектив. Я не сумніваюся, що у своїх колоніях росіяни зараз тримають багато хороших людей. Всі інші напевно десь воюють в Україні", - говорить про умови, у яких перебуває син Євгенія Буткевич.

За словами адвоката, Максим тримається. Має кращий вигляд, ніж це було у луганському СІЗО, де його утримували півтора року.

"Говорять, що там краще харчування. Сподіваємось, що це так", - каже матір.

Востаннє ув’язненого в Росії сина батьки бачили на фото у серпні 2023 року, коли відбулося засідання апеляційного суду у Москві. Максим був на відеозв'язку з Луганського СІЗО. Правозахисники, які були у суді, сфотографували екран із зображенням Максима.

До війни чоловік важив близько 105 кг. На літніх фото з СІЗО він схуд на кілька десятків кілограм.

13 березня у Верховному суді у Москві розглянуть касаційну скаргу на справу Буткевича. Батьки знову сподіваються побачити сина.

Але найбільше сподіваються на його обмін.

"Це ж головна справа нашого життя – добитися, дочекатися звільнення Максима. Ми не втрачаємо надію, що його обміняють", - говорить Євгенія Буткевич.

Максим Буткевич - захисник мігрантів

Максим Буткевич пішов на фронт на початку повномасштабного вторгнення у 2022 році. До цього у нього не було військового досвіду, за винятком навчання на військовій кафедрі разом з отриманням філософської освіти.

У червні 2022 року він зі своїм підрозділом потрапив у полон в районі захоплених росіянами пунктів Золоте і Гірське Луганської області.

Після цього російські ЗМІ почали писати про нього як "переконаного фашиста" та "головного підривника режимів" у Казахстані та Білорусі.

Десятки російських сайтів публікували новини про Максима, де його називали "бойовиком" і "нацистом", "пропагандистом" і "русофобом". Йому приписували розпалювання громадянської війни.

Пропаганда також називала його "британським шпигуном" через те, що він колись працював на BBC.

Максим Буткевич – відомий в Україні правозахисник. Він протягом десятиліть адвокатував права людей, допоміг сотням мігрантів.

У його біографії - робота в українській службі ВВС у Лондоні, де він робив програми про мистецтво та проблеми біженців; викладання у Києво-Могилянській академії; робота в ООН.

Колеги і друзі називають його пацифістом і захисником мігрантів. Він публічно засуджував расизм, ксенофобію, дискримінацію, антисемітизм, гомофобію, фашизм та нацизм.

Майже 15 років свого життя Буткевич присвятив правозахисній діяльності. Він входив до правління українського представництва Amnesty international. Був співзасновником організації "Без кордонів", яка бореться з ксенофобськими та расистськими проявами в Україні, допомагає переселенцям.

Максим Буткевич добивався визволення в'язнів Кремля, зокрема режисера Олега Сенцова.

"Боровся проти дискримінації, проти мови ворожнечі. Боровся за те, щоб Україна не депортувала людей у країни, де їм загрожувала небезпека. Допомагав їм знаходити тут прихисток", - розповідає Володимир Яворський, юрист з Центру громадянських свобод, друг Максима.

У чому Росія звинувачує Буткевича

Так званий суд "ЛНР" у березні 2023 року засудив Максима Буткевича за жорстоке поводження з цивільними, використання заборонених методів у ході збройного конфлікту, а також у замаху на вбивство.

За версією росіян, 4 червня 2022 року у Сєвєродонецьку Буткевич вистрелив із протитанкового гранатомета по під'їзду житлового будинку, де в цей момент були двоє людей.

За словами Євгенії Буткевич, підрозділ Максима вирушив на фронт в середині червня. "Вони воювали біля Золотого й Гірського. Вони ніколи не були в Сєвєродонецьку", - говорить вона.

У Слідчому комітеті Росії заявили, що Максим Буткевич визнав свою провину і кається.

Так званий суд проходив на підконтрольній Росії частині Луганської області. Україна не визнає ні "ЛНР", ні судів на цій території.

В Amnesty International вирок Максиму Буткевичу називають "помстою з боку російської влади за його видатну правозахисну діяльність". А зізнання, яке нібито зробив Буткевич, вимушеним.

У серпні 2023 року суд у Москві залишив вирок правозахиснику чинним. Після цього Максим Буткевич на три місяці зник у російській каральній системі. Ні рідні, ні адвокати не знали, де він.

Згодом стало відомо, що його перевели до колонії №2 на окупованій Луганщині у місті Боково-Хрустальне (Вахрушеве).