Книга року ВВС: Пригоди Ведмедя і Кролика з присмаком політики
- Світлана Пиркало
- Культурна радниця ЄБРР, письменниця, член журі
Рецензія члена журі Світлани Пиркало на книжку Уляни Чуби "Мед і паштет", яка вийшла у фінал конкурсу Книга року ВВС-2020.
В дитинстві я б написала на форзаці такої пригодницької повісті: "Хароша книга".
В дорослому ж віці безсоромно процитую колегу по журі Вадима Карп'яка, донька якого "захопливо переповідала історію кролика і ведмедика, які мандрують мотоциклом, відкривають кафе, люблять море, не люблять цапів, закохуються і ліплять сирних коників. Я ж у тексті бачив історії про корупцію, складнощі української дозвільної системи, хабарництво, засмічені Карпати і окупований Крим. Одна книжка, а такі різні прочитання".
Мед - це ведмідь-українець, родина якого розорилася через мед, і тепер він на заробітках у Європі підпрацьовує викидайлом у ресторані. Паштет - його друг, кролик, француз і кухар.
Вони знайомляться у тому ж таки ресторані, і тут дорослий читач трохи нервує, чи не перетвориться книга на фільм "Рататуй"... Але ні - друзяки одразу ж лишають ресторан з метою відкрити власну кав'ярню.
На шляху до легальної кав'ярні стоять бюрократичні дозволи, тому друзі відкривають не дуже легальний заклад на горищі. Але і тут - біда: відвідувачі тупляться у свої клацофони, і одне з одним не знайомляться, і на смаколики не звертають уваги... Завершення першої подорожі розповідати не буду, щоб не псувати читачам задоволення.
Наступний етап нового, непрацевлаштованого життя Меда і Паштета - зупинка в Карпатах, а саме в Кокосові. Там вони знайомляться з місцевим делікатесом - сирними кониками. У пошуках рецепта зіштовхуються з Великим Ґедзьбі, ґедзем, який самовільно захопив лісове джерело загидив пляшками з-під води "Велике Ге" всі Карпати. Кролик Паштет до того ж закохується в кроличку-пластунку. Героям потрібно побороти Ґедзьбі, але ж як це зробити, коли у нього таке отруйне жало?
Поза сумнівом, наші герої знаходять спосіб це зробити, а наступна їхня мандрівка заносить їх на півострів Зелений, який окупували Зелені Цапи. На в'їзді до півострова друзям доводиться пройти через ЦАП-контроль, Центральний Абдирайлочний Пункт Ападатковування Путніков, звідки після команди "Прошерстіть" цапи в погонах їх випускають без копійки грошей.
Друзі швидко знаходять спосіб підробити, ліплячи вареники і продаючи їх на пляжі. Для приколу вони вставляють у вареники передбачення майбутнього, як у китайських ресторанах. Це - рядки з української класики або народні приказки. Але насувається трагедія: Зелені Цапи вирішили начисто з'їсти Ботанічний Сад і після цього забратися геть, на якийсь інший, зеленіший півострів! Якби герої спитали мене, то я б сказала їм: "Та Бог з ним, з тим садом, нехай подавляться, або хоча б уже звалять подалі". Але наші герої все ж таки живуть за законами пригодницького жанру для дітей - і знаходять інший спосіб врятувати і Сад, і півострів...
Інші рецензії журі:
Книга відсилає читача до багатьох класичних творів дитячої літератури. Від однієї пригоди до іншої героїв носить вітер подорожей, як Мері Попінс - вітер змін. Герої зустрічають на своєму шляху серйозні, дорослі проблеми: корупцію, забруднення довкілля, військову окупацію, як Гекльберрі Фінн зустрічав рабство і насильство (хоч Марк Твен писав той роман все-таки не для дітей). Я вже згадувала про сучасну класику - фільм Рататуй, де також багато гумору для дорослих.
Як влучно відзначив Вадим Карп'як, кожен популярний фільм для дітей зараз розрахований на всю родину. Характери героїв не особливо виписані, але це й не дуже потрібно, зважаючи на динамічність сюжету: жоден читач не зміг би описати душевну організацію Колобка чи Івасика Телесика без допомоги психотерапевта.
Книга також не перевантажує моралізаторством, хоча мораль у кожній пригоді зрозуміла: треба дивитися одне на одного, а не тупитися в клацофони. Не можна забирати в інших тварин джерело і забруднювати довкілля. А на кожного захланного цапа знайдеться рак-козак.
Хоч це й казка, а приємно читати такі послання від Уляни Чуби. Приємно також бачити книги нових сучасних авторів від видавництва "А-Ба-Ба-Га-Ла-Ма-Га", яке більше відоме якісними виданнями закордонної та української класики.
Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.
Читацькі рецензії:
- "Порт Житана" - гарна обкладинка, але сирий роман
- "Магнетизм" - соціальна проза, яка невдало перейшла у фантастику
- Ксенія Фукс - це як українська Донна Тарт
- "Юпак" - роман про життя нормальних пацанів
- "Зовсім не страшна книга" - інструкція для боротьби з монстрами
- "Пацики на мотиках", або Чим чіпляє роман "Юпак"
- Води пам’яті хлюпочуть. Рецензія на книгу "Амадока"
- "Уздовж океану на ровері" - запашні есеї та есейчики Махна
- Похований Донбас, який час "відрити" - рецензія на Михеда
- Касл Рок по-українськи від Ілларіона Павлюка
- "Амадока" - книга про страхи, які змінюють ДНК
- "Загублений Острів" - голоси загублених із Криму
- "12 сезонів жінки". Українська жінка в банці з заформаліненим постсовком
- "Остання обитель бунтарства" - сухий український стімпанк
- "Планета полин" Забужко - книга, яка надихає на вчинки
- Запрограмовані на манкуртство - чим лякає книга Курико про Лук'яненка
- "Зовсім не страшна книга" - корисні поради для тих, хто бореться за життя
Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua у розділі Книга року ВВС