Книга року ВВС. "Юпак" - українська чортівня, приправлена суржиком
- Вадим Карп'як
- Телеведучий, член журі
Рецензія члена журі Вадима Карп'яка на роман "Юпак" Сергія Сергійовича Сайгона із Короткого списку Книги року ВВС-2020.
Ви можете не мати зеленого поняття, що означає слово "юпак". Але отримати насолоду від книжки це вам не завадить.
Саме про це я думав, читаючи її.
А ще про те, як мобільні телефони зіпсували людське спілкування. Бо ще якихось 20 з лишком років тому людям в селі доводилося особисто ходити чи їздити одне до одного, аби розпитати новини, залагодити амурні непорозуміння чи домовитися про похід на дискотеку.
А без цього, вважайте вже старосвітського людського спілкування, не було би історії, описаної в "Юпаці".
І коли я пишу "людського", то не просто узагальнюю.
Це ще і характеристика авторської мови. Так, вона не "літературна" і не "академічна". Вона якраз "людська", в тому сенсі, що це суржик. Справжнісінький суржик, який здається в цій історії єдиним можливим способом переказати все, що діється на сторінках.
А діється там суцільна гоголівщина, тільки в наш час, коли Вій ходить сорочинським ярмарком і вимагає страшної помсти.
Це одночасно і детектив, і любовний роман, і містична повість, і соціальна замальовка з життя українського села на зламі тисячоліть.
Виходить добротна українська чортівня, приправлена справжнім суржиком.
А справжній суржик, як відомо, так само складно зімітувати, як і справжню вимову випускників британських приватних шкіл. Вони або є в людини, або нема чого й пробувати їх відтворити.
Інші рецензії журі:
"Юпак" - це книжка, від якої кидатиме в жар мовних пуристів і академічних письменників. Нею захоплюватимуться. Її розноситимуть вщент. Але саме так вона і стане популярною. Бо до неї не буде байдужих.
Тому що "Юпак" - це наше з вами життя, яке впізнаване своєю натуральністю. Але за цим натуралізмом і простотою приховані такі демони, яких, може, ліпше не ворушити. Бо тоді виринають різні трактування тексту.
Наприклад, що свій початок ця історія бере ще в часи СРСР, а закінчується на україно-російській війні. І це ще питання, чи закінчується…
Ага, і ще одне. "Юпак" - це сленгова назва мотоцикла "Юпітер". Але для задоволення від тексту це знання не є обов'язковим.
Орфографію, пунктуацію і стиль автора збережено.
Читацькі рецензії:
- "Порт Житана" - гарна обкладинка, але сирий роман
- "Магнетизм" - соціальна проза, яка невдало перейшла у фантастику
- Ксенія Фукс - це як українська Донна Тарт
- "Юпак" - роман про життя нормальних пацанів
- "Зовсім не страшна книга" - інструкція для боротьби з монстрами
- "Пацики на мотиках", або Чим чіпляє роман "Юпак"
- Води пам’яті хлюпочуть. Рецензія на книгу "Амадока"
- "Уздовж океану на ровері" - запашні есеї та есейчики Махна
- Похований Донбас, який час "відрити" - рецензія на Михеда
- Касл Рок по-українськи від Ілларіона Павлюка
- "Амадока" - книга про страхи, які змінюють ДНК
- "Загублений Острів" - голоси загублених із Криму
- "12 сезонів жінки". Українська жінка в банці з заформаліненим постсовком
- "Остання обитель бунтарства" - сухий український стімпанк
- "Планета полин" Забужко - книга, яка надихає на вчинки
- Запрограмовані на манкуртство - чим лякає книга Курико про Лук'яненка
- "Зовсім не страшна книга" - корисні поради для тих, хто бореться за життя
Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua у розділі Книга року ВВС